Формування
соціальної компетентності на уроках правознавства
Одним із завдань сучасної освітньої галузі
«Суспільствознавство», як зазначається в Державному стандарті, є забезпечення
реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за
допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно
самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати
участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського
суспільства, вчитися протягом усього життя. [2]
Про такий курс «переходу від суспільства знань до
суспільства життєво компетентних громадян» наголошується і в Національній
стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. [7]
Однією з ключових компетентностей є соціальна. Дослідженням
її формування в ході викладання суспільствознавчих дисциплін є темою досліджень
багатьох вітчизняних та зарубіжних педагогів і методистів таких, як Булгакова
В., Ляшенко І, Міщанчук Н., Моргун І., Смагіна Т., Пометун О., Одинець К., Хуторской
А. та ін.
За найбільш узагальненим визначенням, соціальна
компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, що
забезпечує її самореалізацію. Для самореалізації в соціумі особистості потрібно
володіти відповідними знаннями про види та структуру комунікації, шляхи її
здійснення, мати відповідні соціальні мотиви та поведінкові алгоритми. [10]
|
Алгоритм набуття соціальної компетентності
 |
|
|
|
Соціальна компетентність має три аспекти: інформаційний
(когнітивний, знаннєвий); поведінковий (поведінка, уміння, навички);
ціннісно-оцінний (морально-етичний).
|
Саме ця компетентність є найбільш універсальною, адже в
широкому сенсі вона охоплює елементи всіх інших груп компетентностей:
полікультурну, комунікативну, інформаційну, саморозвитку і самоосвіти, творчої
діяльності.
Навчальні курси
освітньої галузі «Суспільствознавство», а саме історія, правознавство, практичне
право, суспільствознавство, повинні мати
пріоритетний вплив на формування особистості та професіонала, патріота України,
який усвідомлює свою приналежність до європейської цивілізації й чітко
орієнтується в сучасних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки.
Випускник школи має бути підготовлений до життя і праці у ХХІ столітті. Отже,
суспільствознавчі дисципліни покликані підготувати старшокласників до адаптації
в суспільстві, створення для себе умов успіху.
Сприяти
формуванню соціальної компетентності школярів повинен кожен етап уроку, а також
позакласні заходи. Отже, основними складовими цього процесу є:
• соціальна
мотивація навчання, опора на соціальний досвід учня;
• соціальний зміст навчання;
• соціальні форми,
активні та інтерактивні методи;
• соціально значимий
для учня результат (рефлексія)[4].
Завтрашнім будівничім соціуму, які вже сьогодні не можуть
залишатися байдужими до суспільних процесів потрібна чітка мотивація, що
стимулює пізнавальний інтерес. Учні вчаться, і тому треба шукати такий підхід,
який фокусував би увагу дітей на проблемі й викликав би інтерес до теми уроку.
Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес
пізнання та вдосконалення. Наприклад, на початку уроку вчитель ділиться із
учнями враженнями від певної конфліктної ситуації і ставить питання: «Як ви
вважаєте, чи можна врегулювати таку ситуацію нормами і правилами?» Після
відповіді учнів учитель називає тему уроку: «Що таке правила та як вони
виникають у житті людини?»
На уроках правознавства сьогодні не достатньо озброїти
учнів знанням понять, недостатньо навчити певному теоретичному рівню. Це все
нічого не буде варте без навичок застосування отриманих знань на практиці. Адже
реальність є такою, що кожного дня відбуваються зміни у законодавстві,
змінюється принципи формування державних органів, порядок їх формування та
взаємодія між собою. Чи варто примушувати учня заучувати зміст законів,
Конституції, якщо зміни відбуваються «на очах»? Напевне, потрібно, перш за все,
пояснити дітям, чому так відбувається. Важливо привчати учнів до того, що ми
живемо в реформаторський час, допомагати, часто лабораторним шляхом (через
вивчення проектів законів, концепцій), зрозуміти їхню сутність, перспективи
реформування.
Отримання інформації є ключовою складовою навчання. При
цьому інформація не повинна нести остаточну відповідь, а давати можливість для
обговорення. Цьому сприяють активні методи навчання: фокусуючі запитання (часто
вони є проблемними, відповідь на які учні шукають протягом всього уроку), «низка
слів наперед» (учням пропонуються набори слів, а вони роблять припущення, як їх
можна використовувати), «останнє слово за мною» (учні вчаться підбирати переконливі
аргументи на захист тієї чи іншої проблемної ситуації), „запитання – відповідь”
(постановка проблемних питань і пошук на них відповідей), «діалог Сократа», структуровані
дебати тощо. Інтерактивні технології несуть не лише пізнавальну функцію в процесі
навчання, але й соціологічну, залучаючи учнів до плідної співпраці («мозковий штурм», «дерево рішень», «акваріум»
тощо). Не менш важливою для набуття старшокласниками соціальної та правової
компетентностей є самостійна робота учнів (читання із позначками (дозволяє
учням перевірити власне розуміння певного явища і визначити невідоме), робота
із першоджерелом (аналіз нормативно-правових актів, документів),складання
опорних конспектів, „подвійні нотатки” (запис коментарів) та ін.
Важливим етапом соціалізації учнів є підсумок уроку або
рефлексія, на якому, за можливістю, усі учасники процесу мають дати для себе
або на загал конкретну відповідь на запитання: «Що корисного я взяв з даного
уроку і як це мені може знадобитись в подальшій життєдіяльності?» Якщо відповіді
мають місце—45 дорогоцінних хвилин життя і учнів, і вчителя витрачені
недаремно.
Формування соціальної компетентності школярів засобами
правознавства не може відбуватися без позакласної роботи у цьому руслі.
Ефективність таких форм роботи доведена низкою заходів, які для нашої школи вже
стали традиційними: організація учнівського самоврядування (Шкільна Демократична
Президентсько-Парламентська Республіка «Обрії»); засідання правового клубу «Феміда»
(розглядаються правові позапрограмові та процесуальні питання); волонтерська
робота учнів; зустрічі з представниками влади та працівниками правоохоронних
органів; різноманітні свята, конкурси та змагання (брейн-ринги, посвята в
громадяни України), прес-конференції, конкурси на кращий лист Президентові або
народному депутатові, конкурси плакатів агітаційної тематики, соціологічні
опитування мешканців селища, відеозали, презентації правознавчих проектів
тощо). Проведення цих заходів практикується як у рамках тижнів правових знань,
які проводяться мало не щомісяця, так і поза ними.
Результатом роботи є поява інтересу до права і розуміння
важливості правових знань (на кінець
минулого року 85% старшокласників мали високий і достатній рівень знань з
предмету); підвищилась правова культура
(учні не скоїли жодного правопорушення і проводять активну
роз'яснювальну роботу в школі); щорічно 2-3 випускники вступають до навчальних
закладів, пов’язаних з правовою освітою.
Головне, чого
хочеться досягти, формуючи соціальну компетентність, це виховання небайдужої
людини, яка добре усвідомлює своє місце, свою роль у суспільстві, бачить змогу
і необхідність впливати, змінювати, покращувати дійсність і творити життя
своїми руками.
Використана література
1.
Булгакова
В. Роль проблемно - полілогічного навчання у формуванні соціально адаптованої
особистості // Історія України. – 2006. - №1. – С. 8-13.
2.
Державний
стандарт базової і повної загальної середньої освіти, затверджений постановою
Кабінету Міністрів від 23.11.2011 р.
3.
Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг.
ред. О.В.Овчарук. – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
4.
Ляшенко
І. Соціалізація школярів засобами правової освіти та виховання // Історія
України . – 2002. - №43. – С.24-27.
5.
Міщанчук
Н. Формування соціальної
компетентності дитини через дієве партнерство вчителя і учнів // Історія України /
Всесвітня історія. – 2011. – № 39.
6.
Моргун
І. Формування соціальної компетентності учнів через вивчення історії // Історія
України. – 2006. - №2. – С.17-20.
7.
Національна
стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки. Схвалено Указом Президента
від 25 червня 2013 року №344/2013.
8.
Одинец
К. А. Оценивание уровня сформированности компетентностей на уроках
историко-обществоведческого цикла // Интернет-журнал «Эйдос». – 2010. – 30
сентября. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.eidos.ru/journal/2010/0930-05.htm.
9.
Смагіна
Т. Конструювання предметних компетентностей суспільствознавчих навчальних
предметів у шкільному навчанні. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/4658/
10.
Смагіна
Т. М. Поняття та структура соціальної компетентності як наукова проблема /
Вісник Житомирського університету. – Вип. 50, 2010.
11.
Хуторской
А.В. Ключевые комптенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы
образования.// Народное образование, № 2, 2003.
Талановитий вчитель !
ВідповістиВидалити