Вечір – діалог на тему:
«Від толерантності особи до толерантності держави в цілому!»
І Ведучий: Доброго вечора!!! Ми раді вітати вас, усіх присутніх і висловити щире спасибі за те, що сьогодні Ви візьмете участь у нашому заході – вечорі – діалозі, який має тему «Від толерантності особи до толерантності усієї держави!»
ІІ Ведучий: Саме сьогоднішнім заходом ми завершимо проведення Декади толерантності у нашій школі, яка була приурочена 16 листопада – Міжнародному Дню Толерантності.
І Ведучий: Мабуть, усім вам відомо, що 16 листопада 1995 року в Парижі зібралися на 28 сесію Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, де підписали і урочисто проголосили Декларацію принципів толерантності і день 16 листопада було проголошено Міжнародним Днем Толерантності.
ІІ Ведучий: Толерантність – це привілей сильних і розумних, що не сумніваються у своїх здібностях просуватися на шляху до істини через діалог і розмаїття думок і позицій.
І Ведучий: Толерантність – це спілкування й воля думки, совісті й переконань, гармонія в різноманітті, чесність, що робить можливими досягнення взаєморозуміння між людьми, батьками й дітьми мирним безконфліктним шляхом.
ІІ Ведучий: спочатку латинське слово «tolerantia» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло». У ХVІ ст. До цього додаються й інші значення – «дозвіл», «стриманість». Відтоді толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійну волю – дозвіл з боку держави й офіційної церкви відправлення інших релігійних культів.
І Ведучий: Віротерпимість була історично першою й домінуючою формою прояву толерантності. Головним засобом досягнення толерантності в епоху Нового часу стало відділення церкви від держави, а також відмова в праві карати іновірців.
ІІ Ведучий: Важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або власних переконань.
І Ведучий: Толерантність – це терпіння, переносимість, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і міркувань. На сьогодні толерантність розглядається в контексті таких понять, як визнання, прийняття, розуміння. Визнання – це здатність бачити в іншому носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поводження.
ІІ Ведучий: Толерантність у новому тисячолітті – спосіб виживання людства, умова гармонійних відносин у суспільстві.
І Ведучий: Толерантність незмінно є ознакою впевненості в собі, у своїх позиціях. Терпимість здавна вважалася ознакою високого духовного й інтелектуального розвитку окремої особистості й суспільства в цілому.
ІІ Ведучий: Щира толерантність припускає – в ідеалі – об’єднання людей на основі загальних цінностей (всіма визнаних – незважаючи на можливі й неминучі розходження).
І Ведучий: Представники членів – учасниць ООН сповнені рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально – економічного розвитку всіх народів.
ІІ Ведучий: Дейл Карнегі – американський фахівець в галузі людських взаємин – говорить: «Будь-який дурень може критикувати, засуджувати, виражати невдоволення – і більшість дурнів так і роблять, але для того, щоб виявити увагу й бути поблажливим, потрібен сильний характер і самовладання. Замість того, щоб засуджувати людей, виявляти до них нетерпіння, постарайтеся їх зрозуміти й прийняти»
І Ведучий: Сьогодні ми аж ніяк не можемо закрити очі на духовну хворобу нашого суспільства, яке так довго виборювало право називатися вільним і незалежним. Забувають старих, відрікаються від малих, нехтують бібліотеками , музеями, театрами.
ІІ Ведучий: Так! Україна сьогодні відкриває себе світу. І, мабуть весь світ пізнав найболючішу рису народу українського це його безкінечна терплячість і якась рабська покора, яка історично вкорінилася у його прекрасну душу.
Менше слів! Більше діла! Зараз, до вашої уваги, ми представляємо дві команди у складі учнів нашої школи, які будуть боротися за звання «найтолерантніших» учнів нашої школи та громадян суспільства в цілому.
Конкурси:
1. Дати власне визначення поняттю «Толерантність».
2. Назвати якомога більше принципів толерантної поведінки.
3. Навести приклади толерантної поведінки.
4. Скласти розрізані висловлювання про толерантність (3 конверти для кожної команди).
1. «Милосердя виявляється не тільки в речовинній допомозі, скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка насамперед не в осуді ближнього, а в повазі його людського достоїнства» (Л. Толстой)
2. «Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і поводитись з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами поводились, - от що можна назвати людинолюбством» (Конфуцій)
3. «Варто лише вірити в людину більше, ніж це звичайно буває, щоб викликати назовні всі кращі сторони її характеру» (С. Смайлс)
4. «Робити добро іншим – не обов’язок. Це радість, тому що поліпшує здоров’я й збільшує щастя» (Заратустра).
5. «Щирий жаль починається тільки тоді, коли, поставивши себе в уяві на місце страждаючого, випробовуєш дійсно жаль» (Л. Толстой)
6. «Толерантність – це прийняття допущення буття іншого так само, як мого» (Б.І. Хасан)
5. Назвіть основні риси толерантної особистості.
6. До кожної літери поняття «толерантність» (окрім «ь») доберіть риси - синоніми з даним терміном.
Т –
О –
Л –
Е –
Р –
А –
Н –
Т –
Н –
І –
С –
Т –
Ь - …
7. Вікторина (по 2 запитання для кожної команди).
1. Дмитро має нетипову для хлопця зачіску – занадто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подобається?
а) постійно демонструвати своє незадоволення
б) вимагати дотримуватися на заняттях у школі загального стилю одягу та зачіски
в) виходити з того, що людина має право на самовираження й може робити що завгодно зі своїм волоссям.
2. Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як ставитись до цього?
а) засуджувати ці вчинки
б) вважати, що це її особиста справа і не втручатися
в) з розумінням поставитися до проблеми Оксани і поступово заохочувати її до навчання.
3. Вадим постійно виявляє неповагу до інших, брутальність до своїх однокласників. Що робити?
а) відповідати брутальністю на брутальність
б) прагнути уникати спілкування
в) вияснити мотиви такої поведінки, проводити з хлопцем роз’яснювальну роботу
4. Ваша подруга одягла на вечірку вбрання, яке їй не личить та й недоречне на цьому заході. Що ви зробите, аби ваша подруга не була посміховиськом?
а) запропоную ультиматум: або вона переодягається, або йде відпочивати сама
б) натякну, що вона має кумедний вигляд
в коректно вкажу їй на недоречність такого вбрання
8. Розв’язати задачі
1) Вовочка 10 раз смикнув за кіску Машу, 5 разів – Дашу, 7 разів Клаву і 1 раз, помилково, - завуча Маргариту Іванівну. Запитується: скільки разів смикав за кіски Вовочка, і що йому тепер за це буде?
2) Повертаючись зі школи додому, Дмитрик штовхнув 9 дівчаток і підставив ніжку 3 дівчаткам. Половина дівчаток, скривджених Дмитриком, заплакали. А інша половина погналася за Дмитриком і надавала йому по шиї. Скільки разів Дмитрик отримав по шиї?
9. Продовжити приказки
1. Живи з людьми так, щоб твої друзі не стали ворогами, а…
2. Любов та дружба – взаємне відчуття. Вони дають стільки…
3. Ніщо не дається так дешево і не цінується так дорого, як…
4. Справа не в тому, як на тебе впливають інші, а в тому…
5. Книги чахнуть без людського товариства, як…
6. Щоб повірити в добро, треба…
7. Красива квітка не завжди…
8. Ніхто не пізнає душу, дивлячись на …
9. Усе найгірше у людині починається з …
10. Люди – не фотокартки – їх не можна…
11. Шляхи людей розходяться тому, що кожен вважає свій шлях єдиним вірним.
12. Найгірше лихо ліпше, ніж поміч…
13. Самотність – це коли в гості приходять лише…
14. Речі можуть розказати про людей більше, ніж…
І Ведучий. Спасибі учасникам команд за такі розумні та гарні відповіді. Так, як вечір наш присвячений толерантності, сьогодні немає переможених, є лише переможці. Отож, звання найтолерантніших учнів нашої школи сьогодні отримала команда…. та команда…
ІІ Ведучий. І наприкінці нашого заходу ми хочемо порадити вам, як легко можна зруйнувати «стіну непорозуміння»: «Треба просто посміхнутися й бути ввічливими.»
І Ведучий. Так, правильно. Ми з вами сьогодні добре попрацювали над проблемою Толерантності. Сподіваємось, ви завжди будете толерантними один до одного і до всього людства в цілому.
Любові вам і терпіння
Інформаційна година на тему
«Відповідальність за свої вчинки»
Вчитель права: сьогодні у нас незвичайна тема. А чи знаєте ви, хто є найголовнішою людиною на планеті Земля?
Подивіться у скриньку і скажіть, кого ви там бачите (діти по черзі заглядають у скриньку і бачать там себе, бо на дні скриньки лежить дзеркало).
Щойно ви усміхнулись найголовнішій людині на Землі!
Людина – найцінніший скарб. Кожен із вас – особистість, і саме такої людини, як ви, більше на Землі немає і не буде.
- Права дитини – це певні можливості, що надаються вам, дітям (до 18 років), для того щоб жити і дорослішати. Інакше кажучи, те що ви можете робити і в чому вам не можуть відмовити, щоб повноцінно жити.
Життєвий досвід не тільки свідчить, але й учить, що не буде дітей – не існуватиме й держави. Діти – дзеркало будь-якої держави, її майбутнє. Кожна держава любить дітей і піклується про них. І проявом цього була 44 сесія Генеральної асамблеї ООН. У 1959 році було прийнято Декларацію прав дитини. А в 1989 році всі прогресивні країни світу, у тому числі й Україна, підписали Конвенцію прав дитини.
Що означають слова «конвенція» та «декларація»?
Словникова робота
Декларація – документ, у якому викладено важливі правила, обов’язки для всіх людей.
Конвенція – це угода, міжнародний договір із певних питань. У даному випадку – з питань прав дитини.
Основні права дітей:
- Право на життя;
- Право на любов та піклування;
- Право на захист від викрадення та продажу;
- Діти рівні у своїх правах;
- Діти не повинні стати жертвами насильства;
- Право на розвиток талантів;
- Право на відпочинок;
- Дитина не повинна бути скривджена;
- Дитина не повинна залучатися до непосильної фізичної праці;
- Право на власну думку;
- Право на об'єднання;
- Право на медичну допомогу;
-Право на освіту та навчання;
- Право на повноцінне харчування;
- Право на інформацію;
- Право на захист від наркоманії
- Діти не повинні залучатись до військових дій.
Інформаційне повідомлення
«Приклади порушення прав дітей в Україні»
1. Сьогодні в Україні понад 96 тисяч дітей не мають батьків. При цьому 86 тисяч цих дітей втратили батьків не через смерть – батьки відмовитися від своїх дітей.
2. У нашій школі навчаються діти, серед яких також є сироти, напівсироти, діти, чиїх батьків позбавили батьківських прав, діти, чиї батьки розлучилися.
3. В Україні 145 тисяч дітей не мають де жити, жебракують, бродяжать.
4. 136 тисяч хворих дітей – інвалідів не можуть своєчасно отримати медичну безкоштовну допомогу.
5. В Україні кожна двадцята дитина змушена самостійно заробляти гроші.
Сюжетно-рольова гра «Судові справи»
Справа 1
Позивач: Герда
Відповідач: Снігова Королева
Герда. Ваша честь! Снігова Королева викрала мого названого брата Кая, зачарувала його і залишила жити у своєму кришталевому палаці. Скільки сліз я пролила, всі навіть повірили, що Кая немає в живих, що, можливо, потонув у річці. Потім, шукаючи його, я подолала багато перешкод.
Снігова Королева. Я – Королева! І не маю відповідати ні за що! І потім, він сам прив’язав свої санчата до моїх саней.
Суддя. Шановна! Хто б ви не були, але маєте відповідати перед законом!
Снігова Королева. Нічого поганого я не скоїла! Хлопчикові я бажала лише добра! Я обіцяла йому увесь світ і пару ковзанів
Суддя. Це лише ваша думка. Але дитина має право на власну думку, а ви його зачарували і позбавили прав! У вас є ще щось у своє виправдання?
Снігова Королева. Я не винна!
Суддя. Оголошується рішення суду! Відповідач порушила право дитини на захист від викрадення, позбавила прав дитини на власну думку. Суд зобов’язує вас вивчити і знати права дітей. Рекомендує взяти собі на виховання і догляд дитину-сирітку і дбати про неї, адже таким діткам, що не мають батьків, потрібна особлива увага! Але без усяких чарів, шановна! Рішення прийнято!
Герда. Будьте обережні з незнайомцями! Не впускайте в будинок, коли немає вдома батьків, не сідайте в машину до незнайомих, не беріть від них гостинці, не гуляйте далеко від своєї домівки!
Снігова Королева. Я прислухаюсь до рішення суду і візьму собі на виховання дитину-сирітку.
- Які права дитини порушено в цій судовій справі?
- Сподіваюсь, що Королева прислухається до рішення судді й візьме собі на виховання дитину – сирітку.
Справа 2
Позивач: Буратіно.
Відповідач: Карабас-Барабас.
Буратіно. Ваша честь! Я подаю позов на жорстокого Карабаса-Барабаса.
Він тримає в неволі малих акторів, живуть вони в тісній скрині, важко працюють на нього, а він ще й погрожує величезним батогом, б'є, знущається привселюдно, залякує, що вб'є!
Суддя. Досить! Відповідайте, Карабасе!
Карабас-Барабас. Вони – моя власність, що схочу з ними, те й зроблю! Я – їх господар! І маю на них право!
Суддя. Ви багато разів порушували права цих дітей!
Карабас-Барабас. У мене на них свої права!
Суддя. Досить! Оголошується рішення суду. Усі держави, в тому числі й наша, забезпечують захист дітей від завдання їм фізичної, моральної та психологічної шкоди, від жорстокого ставлення, експлуатації. Ви грубо порушили ці права. Суд зобов’язує вас вивчити права дітей і ніколи не порушувати їх! Рекомендую розвивати талант,здібності ваших акторів, вони мають на це право! Без грубощів, насильства, в межах Конвенції ООН!
(Виходять Буратіно і Карабас-Барабас)
Буратіно. Я задоволений, що прийнято Міжнародну конвенцію про права дитини, яка втихомирює ось таких Карабасів-Барабасів!
Карабас-Барабас. «Не батогом, а пряником», - ось мій новий девіз роботи з малими акторами. А ще: «Дорогу - талантам». Я їх виведу в люди! Вони мають на це право!
- Які права дітей порушив Карабас-Барабас?
- Карабас-Барабас припинить ображати своїх маленьких акторів, розвиватиме їх талант та здібності.
Справа 3
Позивач: Попелюшка.
Відповідач: Мачуха.
Попелюшка. Ваша честь! Життя з моєю Мачухою та її двома доньками стало нестерпним. Вони мене ненавидять. Усю брудну роботу виконую я: і перу, і прибираю, у той час, коли сестри лише сплять та крутяться перед дзеркалом. Я вбрана в лахміття, а вони - в гарних дорогих сукнях. Я сплю на горищі в соломі, а сестри – в розкішних кімнатах на пухових перинах.
Суддя. Відповідайте, відповідачу, що ви скажете на цю заяву?
Мачуха. Це моя сім'я, і я сама в ній розберусь!
Суддя. У Попелюшки є права, і ви їх порушуєте. За це ви відповідатимете за законом! Відповідайте, чому ви так поводитеся з пасербицею?
Мачуха. Я ненавиджу її за красу! Поряд із нею мої власні дочки здаються негарними!
Суддя. Суду все зрозуміло. Оголошується рішення суду.
У Конвенції ООН про права дитини зазначено: діти мають рівні права, не повинні залучатись до важкої, непосильної праці, мають право на відпочинок, дитина не повинна бути скривджена. А головне – має право на любов та піклування! Ви порушили цілу низку прав Попелюшки і визнані винною. Суд зобов’язує вас вивчити права дитини і радить не порушувати їх, інакше з вами трапиться те саме, що з Мачухою з казки «Дванадцять місяців» - ви перетворитесь на собаку! Рішення прийнято!
(Виходять Мачуха і Попелюшка).
Попелюшка. Дорогі друзі! Вивчайте і знайте свої права!
Мачуха. Я не хочу перетворюватись на тварину, а тому більше ніколи не ображатиму свою пасербицю Попелюшку!
- Які права дитини порушено в цій судовій справі?
- Звісно, мачуха більше ніколи не ображатиме Попелюшку, адже вона стане принцесою.
Робота в групах
Розглянемо декілька життєвих ситуацій.
Кожна група розглядає окрему ситуацію.
Ситуація 1. Настя допомагає мамі розносити пошту. Вона цікавиться життям своїх друзів, а тому іноді перечитує листи та листівки, адресовані іншим.
- Яке право вона порушує?
Ситуація 2. 9-річний Сергій написав вірші й хотів надіслати їх у дитячий журнал. Але його старший брат зауважив: «Даремно посилаєш, ти ж неповнолітній, не можеш бути автором, і тому твої вірші не надрукують».
- Чи правий старший брат?
Ситуація 3. якщо до класу прийшла дівчинка-інвалід, як ви поводитиметеся?
(Особлива увага дітям-інвалідам)
- І на завершення хочемо ще раз нагадати про свої права.
Вірш «Знай свої права»
Друзі мої! Права дитини
Ми мусим вивчити сумлінно,
Щоб знати добре в наші дні,
Коли з тобою справедливо
Вчиняють, а коли і ні.
То ж прочитай, завчи напам'ять,
Порадь і дай друзям прочитати,
Хай прочитають тато й мама –
Закони всім потрібно знати!
Будь добрим сином чи дочкою,
Поганим вчинком не зганьби
Ти роду власного ніколи,
Люби свою сім'ю і школу,
Свою Україну люби!
«Правові ситуативні вправи»
(робота в міні-групах)
Присутні об’єднуються у міні-групи по 3 -5 осіб, кожна група отримує наочний матеріал про випадок насильства (опис конкретної події). Завдання: визначити, чи можна цей випадок кваліфікувати як сімейне насильство (за чотирма характерними ознаками).
Ситуація № 1
Учениця початкової школи відмовляється сідати на уроках. На запитання вчителя відповідає, що їй боляче. Як з'ясувалося, вітчим напередодні побив до синців дівчинку за погану поведінку. Вивчення життєвої ситуації дитини показало, що мама, зайнята вихованням молодшої дитини, сама нерідко потерпає від жорстокості другого чоловіка, коли він у стані алкогольного сп’яніння, і не захищає дівчинку від побоїв. Вітчим пояснив свою неадекватну поведінку тим, що в нього «не вистачає нервів виховувати дитину», яка росте впертою і потайною. Чи можна бездіяльність мами розцінювати, як насилля над дитиною?
Коментар: Нервова система дитини – дуже крихка річ. Ми ходимо по оголених нервах наших дітей, не намагаючись і не вміючи зберегти їх від страху, відчаю, хвороби. А потім пожинаємо те, що посіяли. Головна профілактика неврозів у дітей – домашнє тепло, любов і турбота батьків.
Ситуація № 2
Хлопчик у 6 класі виявляє ознаки агресивної поведінки до однокласників, схильних до «афективних вибухів» гніву, які супроводжуються фізичною агресією. Вивчення умов сімейного виховання показало, що єдиним засобом контролю за його поведінкою в сім'ї є фізичне покарання. Хлопчик засвоїв від батьків цю агресивну модель поведінки і впевнений: карати – правильно. Чи можна в даному випадку вважати насилля набутим стилем поведінки?
Коментар: агресивність дитини – знак відчаю. Послання, які йдуть до нас від батьків, ми заковтуємо в дитинстві цілком, не вагаючись в їхній правильності. Потім усе життя ці послання керують нашими почуттями.
Ситуація № 3
Дівчинка, учениця молодших класів, зомліла у школі. Учителька занепокоїлася: «можливо, це через недоїдання?». І висловила свої припущення батькам. Виявилося, що навпаки. Дівчинку постійно годують примусово. У бесіді з психологом дитина зізналась, що іноді розгнівані батьки навіть перевертають тарілку з їжею їй на голову. Проти чого протестує дитина? Примусове годування – це турбота про тілесне здоров'я чи насильницькі дії, які руйнують фізичне та психічне благополуччя?
Коментар: не можна примушувати до їжі – це неприродно. Жодна жива істота не їсть примусово і не примушує до їжі малечу. Але можна, а часто і потрібно, примушувати не їсти. Наприклад, у випадку, «особливо видатних успіхів у поведінці», обійтись без морозива.
Що таке апетит – почуття голоду? Це тільки сигнал потреби організму в їжі, а ще й сигнал готовності прийняти їжу, засвоїти… А що таке їжа без апетиту? Насилля над організмом: наповнення його харчами, які він не готовий засвоїти. Примушуючи дитину їсти проти волі, і те, що вважаємо за потрібне ми, а не її організм, значить просто труїти його… Як вона потім зможе відрізняти справжні, свої бажання від сторонніх, нав’язаних?
Запам’ятаймо: дитина, яку систематично примушують їсти, неминуче виробляє негативне ставлення – негативізм – і не тільки до їжі, до людей. До всіх і до всього. Щоденна необхідність чинити опір. Прикидатися, піддаватися…
Майте на увазі: своїм щоденним насиллям ви пригнічуєте у дитини здатність насолоджуватися життям; радіти – святе право кожної істоти… Ви закладаєте міни і під тілесне здоров'я, і під душевне.
Ситуація № 4
Підліток звернувся за порадою до шкільного психолога: як налагодити стосунки з матір'ю, яка вдруге вийшла заміж, якщо хлопець свого вітчима ненавидить? Вдома часті скандали. Мати обзиває сина принизливими прізвиськами і дає ляпасів. «А мені вже 14 років», - зітхає підліток.
Коментар: «Із уст дорослого слова падають на вуха дитини важким тягарем, який руйнує їхні стосунки».
(Ерве Базен)
«Якщо сварка й недовіра складають атмосферу ваших відносин, дитина понесе їх із собою далі, як мішок з отруйними речовинами»
(Володимир Леві)
Образливі прізвиська, що принижують гідність людини будь-якого віку закріплюють у свідомості дитини модель приниження інших і руйнують її самооцінку, позначаючись на захисних механізмах.
Ситуація № 5
Дівчинка-семикласниця в останній день семестру плаче біля вікна. На запитання психолога відповідає, що боїться йти додому, бо в табелі погані оцінки, за які будуть жорстоко бити металевим прутом. У бесіді виявляється, що сім'я – зовні благополучна, повна, батьки мають вищу освіту і в минулому – «круглі» відмінники. Вони вимагають від доньки відмінних оцінок і, як їм здається, створюють для цього відповідні умови. Але дівчинка з різних причин не в змозі відповідати батьківським очікуванням, рівень запитів яких явно завищений. Очевидно, в стані афекту мати адресує донці страшні слова: «краще б тебе не було! Я вб'ю тебе, відсиджу у в’язниці,зате потім буду спокійно жити». Батьки послідовно формують у дівчинки почуття провини. Їхня любов до дитини стає обумовленою (вона залежить від поведінки і успіхів дитини).
Коментар. Травми дитинства… Все дитинство – одна суцільна травма. Весь досвід дитинства – досвід боротьби з насиллям. «Найцінніший подарунок, який батьки можуть зробити своїм дітям, - це сприймати їх такими, які вони є. якщо батьки так і чинять, у дітей розвивається загальне відчуття впевненості в собі. Щоб стати щасливими людьми, діти повинні навчитися реалізовувати свої особисті, а не батьківські потреби. Єдиний спосіб, який може зробити нас щасливими, полягає в тому, щоб ми стали тими, хто ми є. а не тими, якими нас хоче бачити хтось інший».
(Стівен Райс, американський психолог)
«Я зрозуміла у своєму віці, що мати, яка з великою любов'ю дивиться на свою дитину, фіксує її в космосі. Немов витоптуючи для неї теплу галявинку. На кожній людині написано, як її любили в дитинстві. Я весь час дивлюся в очі перехожих. У масі вони або налякані, або заховані всередину, або затягнені плівкою захисної злоби. Все це – тільки відображення материнських очей, які дивились на них в дитинстві. В усіх очах – історія хвороби і склад злочину батьків»
(Марія Арбатова, драматург, психолог)
Практикум для підлітків «НІ! ТА Й ГОДІ!»
Як свідчить статистика, більшість правопорушень і нерозважливих вчинків підлітки скоюють не за власною ініціативою, а за «компанію» з однолітками або старшими друзями. Дізнавшись про «подвиги» своїх чад, батьки беруться за голову: «Як же він міг таке скоїти?». А підліток просто хотів догодити товаришам, «вписатися» в тусовку, стати своїм. Протистояти тиску колективу важко в будь-якому віці, але в підлітковому – особливу. Тож дозвольте дати кілька порад щодо того, як не стати жертвою стадного інстинкту.
Почнемо з того, що кожна особистість має право: по-перше, робити те, що для неї якнайкраще; по-друге, змінювати свої наміри і думки. Від батьків ви, напевно, вже наслухалися чимало такого, як «Я – остання літера в абетці», «Дав слово - тримай». Але ж, погодьтеся, не все так просто. Не можна, звичайно, думати лише про власну персону, але й на останнє місце ставити себе не припустимо.
Скажімо, однокласники пропонують тобі після вечірки погуляти нічним містом у пошуках пригод. До того ж, є ще багато випивки… І найбільше наполягає на прогулянці твій найкращий друг. А тобі ну зовсім не хочеться цього. До того ж, ти вже зателефонував додому, і батьки чекають. Давай розглянемо п’ять етапів гідної відмови.
1. Своє «ні» треба говорити досить твердо. Саме «ні», а не двозначне «подивимося», «може бути» чи «мабуть, я не зможу». Не боязко й сором’язливо, а сміливо дивитися в очі. Впевнена в собі людина відмовляє саме так.
2. «Та ти що? Куди ж ми без тебе», - кричатимуть однокласники. Погодься з їхніми аргументами, але все одно скажи: «Ні!». Твердо і переконливо. Так, ти розумієш, що з тобою їм буде веселіше… Так, ти можеш і не пити, а просто бути присутнім… Так, за тебе хтось уже вніс гроші, але ти ж нікого про це не просив. І ти не підеш із ними, бо тобі цього не хочеться.
3. Скоріше за все, однокласники продовжуватимуть тиснути на тебе. Тоді й тобі потрібно перейти в наступ, приблизно так: «Чому ви тиснете? Якщо ви на мене розраховували, не запитавши, чи хочу я цього, то, погодьтеся, це ваші проблеми». Головне – говорити м’яко, не кричати, не хвилюватися. Сльози й агресивність будуть розцінені, як крок до здачі позицій. Та, мабуть, ідеальним для такого випадку може стати гарне почуття гумору. «Відбившись» жартом, ти не ризикуєш довго слухати докори щодо своєї «підступності».
4. Якщо ж тебе й після цього не залишили в спокої, час «ставити крапку». Її ставлять абсолютно серйозним і твердим тоном, але спокійно. Щось на зразок ось цього: «Я бачу ми не розуміємо одне одного. Тож не хочу навіть говорити на цю тему»!
5. Звичайно, бувають «легкі» випадки, коли можна обійтися без попередніх пунктів. Тоді варто запропонувати своїм занадто наполегливим друзям компроміс. До речі, компромісний варіант може бути чудовим переходом від четвертого етапу до п’ятого. Компроміс має бути привабливим, тому потрібно добре знати смаки своїх друзів. Тоді, можливо, їх зацікавить така пропозиція: «Слухайте, чому ми тут сперечаємося? Брат учора приніс нові фільми, батьки нічого не скажуть. І взагалі, в мене окрема кімната. Гайда подивимося!».
А тепер про сумне. За все у житті потрібно платити. І за силу, і за твердість характеру також. Ти поважатимеш себе за те, що сказав «ні» своєму другові, з яким у вас лише почали розквітати почуття. Ти дуже ризикуєш його втратити. І тобі буде боляче. Але інше питання: а чи потрібен тобі такий друг? Тож маєш визначитися, наскільки цінуєш власну гідність. Не підеш із ним – збережеш гідність, але ризикуєш втратити друга. І будеш лити сльози. Та якщо підеш, усе одно плакатимеш. Тільки пізніше.
Якщо він порядна людина, то сам через деякий час оцінить твій крок.
Немає коментарів:
Дописати коментар